У лютому 1942 р. було ліквідовано відділ інформації Софіївської міської управи, і Докія Гуменна залишилась без засобів до існування. Після розгрому Спілки письменників взимку 1942 р. Докія Гуменна, Юрій Будяк та Павло Нечай мали бажання організувати літературне життя в Києві, навіть висловили своє бажання керівнику відділу інформації Київської міської управи відкрити букіністичну крамницю. Д. Гуменна, відвідавши ще кілька комун, демонструє й бідніші об’єднання з гіршими умовами життя та праці. Надалі Д. Гуменна зосередилася на літературній праці. Надалі багато кого з вітчизняних археологів було залучено німцями до проектів, ідеологічним завданням який було довести перебування готів у IV столітті на території України, а отже, en.kodmek.com і право німців на її окупацію. Для письменниці з’їзд запам’ятався виступом Івана Багряного, що приїхав із Німеччини, а також образою Юрія Лавріненка на Людмилу Коваленко і Григорія Костюка (перша назвала його націонал-комуністом, а другий погодився прийняти її до «Слова» всупереч свіжі екстрасенси про Україну 2023тестам ображеної сторони). Хірург Михайло Іванович і кібернетик Поповський – це двійники автора, що утворились внаслідок диверсифікації (розщеплення) авторської свідомості. Вона була переконана, що це нелогічно, бо російська література є невід’ємною частиною світового культурного надбання, і заборона вивчення О. Авторитарність у міркуваннях та діяльності; збереження традицій бюрократизму або формування традицій фюрерства; фаворитизм та визнання соціального статусу і таланту відповідно до партійної приналежності; механічна відмова від ніби всього ворожого, російського – усе це нагадувало письменниці методи більшовиків, що, як і націоналісти, викинули її з літературного життя.

Фауст стоїть осторонь як від «чистої», кабінетної науки, яку уособлює його учень Вагнер, так і від використання наукових знань з приватною чи корпоративною корисливою метою задля власного збагачення, запророцтво для України 2023 задоволення особистої владності, чуттєвості або комерційного успіху замовників. Гуменної. Напередодні ІІ з’їзду «Слова», не пояснюючи причин, із його складу вийшов Є. Одна з вулиць у Жажкові носить ім’я Докії Гуменної. Неприємним для Докії Гуменної був факт самопроголошення Оленою Телігою себе головою Спілки українських письменників та одноосібним визначенням нею на установчих зборах правління Спілки. Але отримали відмову, до того ж окупаційна влада не давала дозволів на відкриття будь-яких українських організацій. Також не треба забувати, що в Києві було багато носіїв російської культурної свідомості, до яких можна віднести й І. Д. Гуменна наголошувала, що той, хто упродовж 23 років прожив чи виживав в умовах СРСР, не міг змінити своє світобачення за одну ніч. А швидко націоналізуватися зміг лише той, хто не був щирий у Радянському Союзі, – наприклад, Г.

Літературне коло Д. Гуменної обмежувалось тими, хто залишився в Україні або переїхав до Києва зі східних областей, – Григорієм Костюком, Іваном Багряним, Аркадієм Любченком, Павлом Нечаєм та Юрієм Лавріненком (Дівничем). Телігу та призвела до звинувачень Гуменної у «збільшовиченні» та «несвідомості». Гуменної асоціацію з більшовиками, які не терпіли інакодумства і звинувачували її в буржуазному націоналізмі. Вона навіть провела паралель із меншовиками та більшовиками, https://maryklein.ru/2023/05/14/%d1%83%d1%87%d0%b5%d0%b1%d0%bd%d0%be%d0%b5-%d0%bf%d0%be%d1%81%d0%be%d0%b1%d0%b8%d0%b5-%d1%83%d1%87%d0%b5%d0%b1%d0%bd%d0%be-%d0%bc%d0%b5%d1%82%d0%be%d0%b4%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%b5-4/ поміркованими і терористами. Вона ілюструє прагнення людини пояснити і упорядкувати навколишній світ, розкрити єдність людини і природи. Вона про себе згадувала: «Я не маю антибільшовицьких думок, бо я ж – продукт радянської системи! І. Хорошунова перебувала в складній системі координат: homepage працювала на німців, була свідома вад радянського режиму, бо її родичі зазнали репресій, але в цілому дотримувалася поміркованої прорадянської орієнтації. Письменниця гостро реагувала на бюрократизм організації – уведення перепусток для входу до Спілки українських письменників та до її керівництва. Нібито вона була попереджена про заплановані заходи проти українських націоналістів, але відмовилась виїжджати. У цих щоденниках показано, що населення переважно перебувало на початку окупації в ситуації розпачу, переляку та невизначеності, з підозрою ставилося до німців та націоналістів, переймалося матеріальними проблемами. «Торік збільшилась частка внутрішнього туризму через продовження низки обмежень на виїзд із країни, зростання рівня життя серед населення загалом і необхідність у коротких заміських поїздках на один-три дні.

Наступне – критика та повчання представниками ОУН «збільшовичених» українців («чіпляння ярликів»), відсутність співпраці між ними, недовіра до радянського населення. ’язки лише зі співробітниками Інституту археології АН УРСР, які, збираючи та оберігаючи археологічні матеріали, не встигли евакуюватись, і зафіксувала про деяких із них короткі характеристики: В. Козловська не вірила у слов’янську слабкість, М. Макаревич зберігав лояльність до радянського режиму, П. Спостерігаючи за швидкою втечею з міста одних, ідейну переорієнтацію інших, догматичну затятість новоприбулих, Докія Гуменна важко переживала відсутність сильних особистостей, здатних не лише мріяти, а й працювати, покладаючись тільки на свої сили, відмовившись від вузькопартійних чи групових інтересів. Курінний і Є. Дзбановський бажали уникнути зустрічі з націоналістами, http://sendhwapublicschool.com/%d1%82%d0%b0-%d1%87%d0%b8-%d0%b2%d0%b0%d1%80%d1%82%d0%b0-%d0%b6-%d0%b2%d0%be%d0%bd%d0%b0-%d0%b9%d0%be%d0%b3%d0%be-9 лише В. Горобець, мріючи про власне ательє, із нетерпінням чекав приходу німців. Курінний та ін. Основними завданнями діяльності музею-архіву були збір та опрацювання матеріалів, що кажуть екстрасенси про війну 2023 року демонструють перехід від радянського режиму до німецької окупації, ведення антирадянської пропаганди, поширення думки про визвольний характер дій Німеччини в Україні. Вважала, що їх діяльність буде безрезультатною через відсутність єдності та ворожість одних до інших. Різні копії їх зберігаються в різних сховищах (Національний музей історії України в Другій світовій віні, Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Інститут юдаїки).